Комунальний заклад "Середня загальноосвітня школа №30 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради

 





Фестиваль інновацій
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія


Соціально-психологічна підтримка навчально-виховного процесу

Використання психотерапевтичних

технологій та методів в структурі діяльності практичного психолога школи

Структура діяльності

Структура діяльності психолога середньої загальноосвітньої школи № ЗО в цілому направлена на виконання запиту адміністрації спрямувати основні зусилля на безпосередню роботу з дітьми. При вивченні контингенту дітей з'ясовано, що кількість з них - це діти зі складних сімей. Певна кількість - це діти під опікою та діти з дитячого будинку сімейного типу. Певна кількість - це діти, які мають ускладнені діагнози. І, нарешті, ті, що мають ускладнення в поведінці чи стоять на внутрішкільному обліку. Тому основний напрямок роботи - це корекційна індивідуальна та групова робота з використанням певних психотерапевтичних технологій.

Починається структура роботи з діагностики в 1-х класах. З'ясовується рівень розвитку, пам'яті, мислення, координації, тривожність, психоемоційний фон. Виявляється група ризику. За результатами діагностики проводиться консультування по кожній дитині з учителями та батьками. За бажанням та заявами батьків складається група дітей, які потребують психологічної підтримки. Далі складається графік, за яким ведеться корекційна робота. До графіку включаються також діти старшої школи, які самі звернулися за допомогою, або за зверненням вчителів чи батьків.

Метод  символдрама. Мотив «Лука» .  Групова корекція.  9 клас

 

Основна  тематика звернень

 

Конфліктні стосунки з батьками.

Психотравми – «складні випадки дитинства».

Психосоматика «порушення сну, проявлення агресії».

Проблематика базової довіри та довіри в групі.

Міжстатеві відносини.

Агресивність - дозвіл, прийняття, управління.

Біль.

Стид.

Провина.

Я-концепція і самооцінка.

Насильство в сім'ях.

Гіперопіка з боку близьких.

Педагогічна занедбаність.

Втрати значущих близьких.

Дезаптаційні прояви.

Порушення контакту з собою.

Алекситимія - втрата або зниження емоційної чутливості, відгуку.

Самотність.

 

Методи корекції

В основному в роботі використовуються методи з двох психотерапевтичних напрямків - це психоаналіз та системний сімейний підхід.

 

    Психоаналітичний підхід представлений в роботі в основному чотирма

напрямками арттерапії:

-         вільний / тематичний малюнок (група, індивідуально);

 

-          робота з мандолою (коло як символ цілісної особистості)

                (група, індивідуально);

-         піскова терапія (індивідуально);

-         символдрама (кататимно-імагінативний психодинамічний психотерапевтичний

          напрямок (група, індивідуально).

 

Метод   символдрама. Мотив «Лука» Групова корекція.  9 клас.

 

Метод   символдрама. Мотив «Квітка» Групова корекція.  8 клас.

 

Метод   символдрама. Мотив «Квітка» .Індивідуальна корекція. 

                                                                                                 7 клас.

Метод   мандала.Індивідуальна корекція.     8 клас.

 

Метод  мандала.  Групова корекція  8 клас.

 

Метод піскова терапія.  Індивідуальна корекція 1-7 класи.

 

Системний сімейний підхід проявляється в роботі в основному двома

напрямками: системні сімейні розстановки:

 ■      групові,

 ■      індивідуальні на чистих листах, на іграшках;


                системний аналіз:

 ■      ситуації / проблеми звернення,

 ■      сімейних стосунків.

 

Метод системний сімейний підхід.       Індивідуальна розстановка

 

Особливості співпраці психолога і педпрацівників

полягають в якнайширшому інформуванні педагогів про особливості феномену дитини, як елемента сімейної системи, який виконує особливу роль в цій системі.

Як і раніше в більшості випадків, коли педагоги звертаються до психолога, має місце явне чи не явне очікування чудес перевтілення порушників дисципліни в «гарних хлопчиків і дівчаток», або тих хто відстає в навчанні - у відмінників, тобто, очікування явних та швидких змін та результатів. Адже саме так будується педагогічна практика, де все чітко і зрозуміло: вивчив - не вивчив, конфліктує -не конфліктує, тобто, все видно, підлягає контролю і піддається вимірюванню в балах або в морально - оціночних характеристиках.

Педагогічний напрямок роботи здебільшого, як і має бути, апелює до таких психічних процесів, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення, уява і стимулює їх розвиток. Особистісні структури при цьому залучаються частково, вони просто діють як «база», яка в нормі гарантує стандартизований соціальний розвиток дитини.

А робота психолога найчастіше апелює до тієї самої «бази», де залягають більш глибокі та малорухливі особистісні структури. Адже саме там криються причини різноманітних відхилень в поведінці та навчанні. Практично всі методи, які використовує психолог в роботі, включаючи різноманітні психотерапевтичні практики, націлені на те, щоб

     і, виходячи з цього, усвідомивши та з'ясувавши свої ресурси (робота з ресурсами), можливо

ресурсами. І на всіх етапах більшу частину роботи займає робота по усвідомленню, прийняттю та нейтралізації протидії (сопротивление). А цих видів протидії аж 24, хоч деякі автори називають до 40.

В роботі психолога до мінімуму зведені домашні завдання. Ситуації оцінювання виключаються зі спілкування відразу ж на момент звернення . І саме з безоцінювальної взаємодії, незвичної для дитини ( та й дорослого), починається кропітка робота по створенню психотерапевтичної взаємодії, а тоді вже починається проходження вищевказаних етапів. Таким чином, результати цієї роботи можуть бути значно віддалені від актуальної взаємодії.

В роботі педагогів, знають вони це чи ні, є так звані латентні (скрытые) періоди. Це, коли інформація лягає, наче зерно в землю, в свідомість людини. Там вона, наче влаштовується між всілякою інформацією, що є уже в свідомості, знаходить свою «ячеєчку» і, закріпившись, потім, мовби «проростає» - з'являється, стає видимою у вигляді практичних дій. Так вчителі, пояснюючи новий матеріал, «кладуть зернятко інформації», закріплюють вправами, наче «пришивають» до вже знайомої інформації, улаштовують між нею. Потім повторюють, наче «поливають те зернятко», а тоді вже воно проростає і проявляється в самостійній практичній роботі дитини - наприклад, під час контрольної чи самостійної роботи конкретними навчальними уміннями та навичками. Психологи кажуть, що термін цієї скритої латентної роботи по присвоєнню інформації - 21 доба.

В роботі психолога з поведінковими порушеннями також є латентні періоди. Але вони значно довші, ніж період засвоєння навчальної інформації. Це тому, що основи поведінки — як особистісної реакції на Всесвіт - закладаються в період від народження дитини до 3-х років, особливо інтенсивно на прозі 1-го року життя. І потім тільки розкручуються і проявляються протягом всього життя.

Наче розкручується спіраль. Всі події, що відбуваються з людиною після 3-х років - це «контрольні» і «самостійні», в яких вона проявляє свої уміння користуватися звичними формами реакцій до Всесвіту і до себе, як особистості у Всесвіті. Це так «проростають» ті «зернятка», що посіяли батьки і оточуюче середовище, тоді, коли вік людини був до 3-х років. Тобто, психологу треба зрозуміти «по тому, що проросло - те, що було посіяне». Чи можливо це змінити, виправити? І, якщо так, то де саме і як? І не має нікого в світі, хто б міг знати і урахувати всі «зернятка» і всі «ячейки», і всі переплетіння між ними, які утворилися до того часу, як дитині стало 6 років, і вона пішла до школи. Або стало 12-14 років і почалася підліткова криза, і стали видимі всі «особливо колючі паростки», що виросли з зерняток гніву, образи, занедбаності, сорому або інших. І, якщо і впаде якесь «зерно» нових поведінкових можливостей, що здобула дитина під час етапів усвідомлення, розширення, ресурсування та зміни, то на те, щоб знайти свою ячейку, укорінитися в ній, прорости, потрібно часу набагато більше, ніж 21 доба, для навчальної інформації.

          От і виходить, що психолог може не дочекатися плоду своєї діяльності так швидко, як учитель. А, якщо психолог побачить «плід» - зміну через 1-2 роки, то хто ж погодиться з тим, що це результат саме того інсайту про себе, що пережила дитина під час, наприклад, етапу розширення, що відбувався 1-2 роки тому. А найголовніше при цьому, що основні особистісні досягнення дитини можуть здаватися дуже незначними для педагогів, адже педагог може досягти більшого, наприклад, у навчанні. А в особистісному рості більшого й бути не може в умовах тієї сім'ї, яка і створила в дитині девіацію. А, якщо буде більше - воно загине, не виживе втих умовах. Тому направити треба багато зусиль, щоб зберегти маленькі зміни, ті «слабенькі росточки» нової поведінки, що таки змогли пробитися в жорстких для них умовах.

Тому дуже важливої, а може й головною, можна вважати роботу, яка направлена на те, щоб педагог зрозумів:

       Позиція дитини в класі може бути продовженням сімейної ролі (
наприклад,  дурника),  або  ж навпаки,  протидією  сімейній позиції,
своєрідною компенсацією ( вдома    - «гарний хлопчик», в школі - «поганий»).

Це розуміння є дуже важливою умовою якісного психолого-педагогічного супроводу учасників педагогічного процесу. Тобто, системний підхід - важливий засіб профілактики професійного та емоційного вигорання всіх учасників педагогічного процесу.